Історія школи

В 1934 році в одному з бараків, у яких проживали робітники радгоспу відкрили школу. Розміщена вона була на території сучасної птахофабрики в 11 бараці. Це була Ворошилівська початкова школа. Навчались тут учні першого та другого класів. Діти сиділи за партами, виготовленими з дерева. Основним об'єктом писання на уроці була класна дошка. На весь клас - одна читанка. Якщо вчителька хотіла задати вивчити напам'ять вірш, вона писала його на дошці. Діти переписували з дошки на листки паперу, який вони приносили з собою. Писали буряковим чорнилом. Про це свідчать учні цієї школи, жительки с. Садове, Ляшенко Ольга Іванівна, яка навчалася в школі, а також Бишовець Олександра Олександрівна, що ходила до школи в 1942-1943 роках. Навчала дітей вчителька Прокопець Настя Омелянівна.

Під час війни німці посилали малих діток-школяриків працювати в поле. В 1943 році, коли прийшли наші війська, німці, відступаючи, спалили приміщення початкової школи.

В 1943-44 роках навчання дітей відбувалось в приміщенні контори Ворошилівського птахорадгоспу. На цьому місці зараз знаходиться їдальня Березанської птахофабрики. В 1945 році ця школа була закрита, її учні пішли навчатись в сусіднє село Недру.

В 1946 році в селі відновила свою роботу початкова школа. Це вже була друга Ворошилівська початкова школа. Її заняття було перенесено в приміщення будівлі, яка знаходилась недалеко від сучасного приміщення контори птахофабрики. Вже в 1946 році в ній було 3 класи, в яких навчалось небагато учнів.

В літній час при школі працював піонерський табір. В таборі діти відпочивали, займалися спортом. Ні про яку єдину форму для учнів не було тоді мови. Примітивними були спортивні снаряди, дуже бідною матеріальна база. Проте в піонерському таборі готували дітям смачні сніданки, організовували цікаве дозвілля, а тому діти охоче відвідували його. Працювала з школярами Будянська Уляна Григорівна.

В школі в пошані була художня самодіяльність. В 1951 році Ворошилівська початкова школа зайняла перше місце в районі серед хорових колективів.

В 5-8 класи учні с. Садове ходили в сусіднє село Недру, розташоване за З км.

На місці будівлі, в якій знаходилась друга Ворошилівська початкова школа, тепер городи жителів села. Лише вони нагадують колишнім учням про свою школу. Громадськість села ставила перед дирекцією Березанської птахофабрики питання про побудову нового приміщення школи.

В 1953 році за кошти господарства збудували нове типове приміщення школи. Широкий коридор, світлі просторі класи, квартири для вчителів такою була нова школа, яку віднині стали називати Березанською 8-річною школою №4. В цей же час був відкритий 5 клас. В 1963 році відбувся перший випуск 8 класу. В 1967 році, після відкриття в селі сільської ради, Березанську 8-річну школу № 4 перейменували в Садову 8-річну школу.

/Files/images/stara_shkola.jpg

Навчались в школі в півтори зміни: до обіду учні 1,2,5,6,7,8 класів, після обіду - учні 3-4 класів та групи продовженого дня. Навчання організовано було так, бо не вистачало приміщень: школа для такої кількості дітей (понад 200 чоловік) стала тісною.

Не було у восьмирічці актового залу, та у пам'яті назавжди залишилися приємні спогади про шкільні вечори, що проводилися у одному із кабінетів (найчастіше у фізичному)...

А директор виношував мрію про побудову нової, просторої і світлої, по-сучасному обладнаної школи, адже понад 250 учням (а саме така кількість школярів навчалась в 70-80-і роки) було тісно в приміщенні, що свого часу будувалося як початкова школа. Його підтримав тодішній директор Березанської птахофабрики Корольчук Іван Григорович, який доклав багато зусиль, щоб був виготовлений проект та виділені кошти на будівництво. Але пройшов ще не один рік, поки мрія про нову школу стала дійсністю. Лише в 1983 році почалось будівництво.

В 1984 році будівельники ПМК - 11 тресту "Броварисільбуд" подарували учням і педагогам села нову школу. Вони вручили директору Вакуленку П.А. символічний ключ від школи, дали наказ учням по-господарськи берегти шкільне майно.

Білокам'яна, світла новобудова зведена на кошти Березанської птахофабрики (директор Зезенько Леонід Омелянович). На обладнання нової школи держава витратила понад 100 тисяч карбованців. Збудована самовідданою працею будівельників, членами студентського будівельного загону "Солідарність" з Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, за допомогою батьків та старших школярів, нова школа радувала учнів красиво оформленими класами та навчальними кабінетами. З глибокою подякою за школу будівельникам та всім причетним до її будівництва на святі відкриття виступив директор школи Вакуленко П. А., якому в цьому ж році було присвоєно звання „Відмінник народної освіти”.

В 1984 році молодіжний будівельний загін „Солідарність” брав участь у будівництві нової двоповерхової школи села Садового. Це були студенти з кількох факультетів КДУ, що приїхали на навчання в столицю України з різних кінців світу: з Сенегалу, Афганістану, Росії, Білорусії, Нігерії. Протягом двох місяців 25 юнаків і дівчат допомагали будівельникам споруджувати нові шкільні корпуси.

Директором школи 1985 року стала завуч Прокопець Лариса Федорівна., яка народилася 1952 році в с. Войково Згурівського району Київської області. В 1975 – 77 роках працювала вчителем російської мови і літератури Пилипчанської восьмирічної школи Баришівського району, а з 1977 року працює в Садовій школі: вчителем, завучем, директором школи.

Кiлькiсть переглядiв: 72